Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Історична Довідка
Селище міського типу Захарівка (Фрунзівка) є адміністративним, культурним і промисловим селищем Роздільнянського (Захарівського) району Одеської області, а також центральною садибою Захарівської об’єднаної територіальної громади, якій підпорядковані населені пункти: 9 старостинських округів та села: Майорське, Єлизаветівка, Стоянове, Балашове, Давидівка, Гірківка і Новопавлівка. Населення Захарівської селищної ради станом на 01.01.2020 р. становить 13 036 чоловік. Відстань до Одеси 140 км., до найближчої залізничної станції Затишшя - 12 км. Через селище проходить шосейний шлях Одеса - Балта.
Захарівка (Фрунзівка) має багате історичне минуле, на території селища і поблизу нього виявлено рештки поселення епохи мезоліту (13 тис. років тому) та великий могильник черняхівської культури (ІІІ -VІ ст. до н.е.).
До кінця ХVІІІ ст. про цей край, захоплений турками і татарами, в Росії, знали мало і вважали непридатним для заселення. І тільки у 1791 році, після приєднання до Росії земель між Бугом і Дністром, виявилося, що на них є багато поселень, серед яких і Захар’ївка (зараз Захарівка (Фрунзівка)). Її заснували у другій половині вісімнадцятого століття російські та українські кріпаки - втікачі, а також молдавани, що прийшли сюди з-за Дністра. Царський уряд інтенсивно колонізував цей край. Він щедро роздавав землі поміщикам за умови обов’язкового їх заселення кріпаками з внутрішніх губерній.
Не одну тисячу десятин одержав князь Долгоруков. До його володінь входила Захар’ївка, яка мала 78 дворів і 249 жителів.
Заселення цих земель йшло дуже повільно, не вистачало робочих рук, та вже з першої половини ХІХ століття населення Захар’ївки досить швидко зростало. Число її мешканців до середини наступного століття збільшилось вдвічі. Це відбувалось за рахунок «нових осіб різного стану», що приходили сюди з інших місцевостей і одержували землю на правах десятинників.
Їх приваблювало те, що десятина виплачувалась частиною врожаю, а не грішми, а в неврожайні роки їм було легше розраховуватися з поміщиком.
Особливо зросла ця категорія людей в Захар’ївці після реформи 1861 року. Не маючи змоги сплатити великий викуп за наділену землю, частина колишніх кріпаків відмовилась від неї і перейшла в десятинними.
У Захар’ївці, яка в 1843 році стала волосним центром Тираспольського повіту Херсонської губернії і одержала статус містечка, відбувалися ярмарки, щотижня збиралися великі базари. Вигідне географічне розташування на шляху між Одесою і Балтою, по якому йшли хлібні вантажі з степових районів до чорноморського порту, сприяло перетворенню Захар’ївки в один із значних центрів торгівлі хлібом. Поряд з торгівлею в містечку розвивалося ремесло - ковальське, кравецьке, шорне та шапкове, також виникли перші приватні підприємства - паровий млин, каменоломні, цегельний завод.
В кінці січня 1918 року в Захар’ївці була встановлена радянська влада.
7 листопада 1927 року Захар’ївка була перейменована на Фрунзівку, на честь М.В. Фрунзе, батько якого народився та жив тут до 1884 року.
19 травня 2016 року в рамках закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» було прийнято постанову Верховної ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» в якій селище міського типу Фрунзівка перейменовано на смт. Захарівка, а район відповідно на Захарівський, постанова набрала чинності 03 червня 2016 року.
З 17 листопада 2020 року - Захарівська об’єднана территоріальна громада Роздільнянського району Одеської області.
У підпорядкуванні Захарівської селищної ради:
_03_03.png)
