Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
За період з 15.02.2016 року по 19.02.2016 року Фрунзівським районним судом Одеської області було ухвалено рішення за позовом ВАТ « Державний ощадний банк України» до громадянина М., С. та К. про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до матеріалів справи, між банком та гр.. М був укладений кредитний договір, з метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 10.06.2008 року було укладено договір поруки з гр. С. та К. У зв’язку з тим, що у договорі поруки не встановлено строк дії договору, згідно із ч.4 ст.559 ЦК у разі, якщо такий строк не встановлено порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У банку виникло право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 10 червня 2011 року, протягом наступних шести місяців. У зв’язку з тим, що строк пред’явлення вимоги до поручителів пройшов, суд ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог банку, а саме: стягнути з громадянина М. заборгованість по кредитному договору разом з відсотками за прострочення несвоєчасну виплату боргу. Що стосується іншої частини позовних вимог відносно гр.С. та К., щодо стягнення з них суми боргу як з поручителів, суд відмовив у задоволенні цієї частини вимог. Тим самим дотримуючись вимог ст..ст.251, 252, 509, 526, 553, 554, 556, 559, 651,1050,1054 ЦК України та захищаючи права всіх учасників процесу.
Також, Фрунзівський районний суд Одеської області виніс рішення за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до громадянки Ч. та С. про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку. Дослідивши всі матеріали справи суд встановив, що гр.. Ч. та С. на даний час сплачують борг, про що свідчать надані квитанції, та у зв’язку з тим, що у будинку, який є предметом іпотеки зареєстровані та проживають 6 чоловік Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя ухвалює рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Порядок виселення із займаного житлового приміщення встановлено ст. 109 ЖК України, відповідно до ч.2 якої громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
У засіданні представник Банка пояснив, що Банк не може визначити інше постійне житло відповідачам у зв'язку із їх виселенням, тому просив виселити відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України. На підставі вищевикладеного, суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку, тим самим захистивши інтереси відповідачів.
Фрунзівським районним судом Одеської області також було прийнято рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» за позовом до громадянина В. про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв’язку з ухиленням від виконання обов’язків відповідачем від сплати боргу та відсотків за прострочення сплати боргу. Суд ухвалив рішення керуючись статтями 509, 526, 530, 610, 625,1054, 1055 ЦК України.
_03_03.png)
